Мета: "Формування організаторських та управлінських умінь учнів у процесі роботи в органах учнівського самоврядування"

Потреба у високоосвічених, ініціативних, здатних до реформування суспільства молодих людях стала особливо актуальною в умовах побудови держави з новими суспільними відносинами. Назріла необхідність у збільшенні інтелектуального потенціалу країни, відновленні духовної культури.

Для молоді важливо не просто отримати певні знання, але й уміти творчо їх застосувати, щоб в умовах конкурентної діяльності не розгубитись, не втратити свою індивідуальність. Потреба у саморозвитку і самовдосконаленні повинна увійти в життя кожної молодої людини як необхідність, без якої немислимий шлях до успіху.

Отже, щоб знайти своє місце у сучасному житті, учень повинен оволодіти певними якостями:

• гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;
• самостійно та критично мислити;
• уміти бачити та окреслювати проблему, знаходити шляхи раціонального її вирішення;
• усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючій його дійсності;
• бути здатними генерувати нові ідеї, творчо мислити;
• грамотно працювати з інформацією (вміти збирати потрібні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези вирішення проблем, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем);
• бути контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в команді;
• бути здатним приймати нестандартні рішення.

Сьогодні учнівське самоврядування можна розглядати як форму творчої співпраці вчителів і учнів, як спосіб виявлення організаторських та виконавських здібностей і можливостей учнів у різних видах діяльності, спілкування та відносин, як один з методів формування в колективі громадської думки та вироблення управлінських навичок і вмінь.

Одна з найважливіших функцій для здійснення управлінської діяльності—уміння виробляти і приймати рішення. Досвідчені керівники, які успішно справляються з управлінням, досягають позитивних результатів саме тому, що вміють визначити коло можливих варіантів, вибрати з нього найбільш доцільний і прийняти рішення.

Для старшокласників дуже важливо привчатися до прийняття самостійних рішень. І в цьому може допомогти налагоджена робота в органах учнівського самоврядування. Завдяки активній участі в організації шкільного життя формуються такі якості, як відповідальність, самостійність, прагнення до творчості та виявлення ініціативи.

Це також допомагає учням:

• зрозуміти, що вони є автономні та унікальні особистості з реальними правами;
• відкрити, що вони мають унікальні можливості у питаннях, які варті вирішення;
• знати, що вони мають право шукати допомогу, коли відчувають, що їхні права порушено.

Наголошуючи на формуванні умінь щодо прийняття рішень, слід розглянути таку схему:

• авторитаризм — остаточне рішення приймає одна доросла особа або вузьке коло осіб без будь-яких пояснень.
• доброзичливий авторитаризм — рішення приймає одна доросла особа або група осіб, але причини такого рішення пояснюються дітям та молоді.
• делегування відповідальності — суміш авторитаризму з елементами представницької демократії. Люди, наділені владою, передають її кому-небудь за власним вибором. Ця схема може бути використана як тренінгова стратегія для представницької демократії (систематично давати дітям можливість успішно виконувати важливі і відповідальні завдання).
• випадковий вибір — має цінність, оскільки дає можливість кожній дитині чи молодій людині за принципом ротації отримати різноманітний досвід, а не «фіксуватися» в одній галузі.
•  пряма демократія—рішення приймається кожним на засадах голосування більшістю голосів (проста більшість, 2/3 голосів тощо).
•  представницька демократія — обрання представників під час голосування більшістю голосів. Застосовується тоді, коли дітей чи молодших людей дуже багато, щоб зробити прийняття рішення легшим і більш контрольованим з боку дорослих (старших).

•  консенсус — не значить, що кожен повинен повністю погодитися з пропозицією, а значить, що кожен може прийняти цю пропозицію після того, як вислухав кожну думку. Ця схема запобігає елементам змагання у процесі прийняття рішень, але її не можна використовувати занадто часто, особливо, щоб настояти на рішенні (пропозиції) дорослих (керівників).

Формуючи можливості участі старшокласників у процесі прийняття рішень, необхідно звернути особливу увагу на розвиток розуміння ними поваги прав і думки інших осіб, взаємозв'язок прав і обов'язків особи.

Багато у чому формування бажання і здатності старшокласників брати участь у процесі прийняття рішень залежить від ролі, яку відіграють дорослі з їх оточення, а також від самого досвіду участі.

Весь процес вироблення рішень здійснюється шляхом управлінських операцій, основу яких становить системний аналіз. Він складається із збору та аналізу інформації про суб'єкт і об'єкт управління, підготовки варіантів рішень і відбору кращих, прийняття їх органами самоврядування.

Щоб рішення було діловим, потрібно додержуватися таких правил його вироб­лення.

Прийняття і вироблення рішення починається із доручення. Враховуючи вік дітей і те, що постійні доручення їм просто швидко набридають, необхідно їх часто змінювати і чергувати. Необхідно, щоб учні проходили школу оволодіння організаторськими навичками: сьогодні — організатор, лідер, ведучий, завтра — виконавець.

Доручення слід розподіляти з урахуванням індивідуальних здібностей і можливостей старшокласників.

Розподіл доручень дає можливість кожному протягом року взяти участь у розробці, проведенні та аналізі кількох творчих справ, що створює умови для реалізації і розвитку організаторських здібностей, формування умінь і навичок вироблення і прийняття рішень.

Розвивати уміння і навички прийняття рішень слід поетапно:

1.  Період підготовки до участі у виробленні і прийнятті рішень.

2. Період індивідуальних разових громадських доручень по розробці І проведенню
конкретних пропозицій.

3. Етап вироблення уміння аналізувати.

4.  Період відпрацювання взаємодії виборних органів у виробленні і прийнятті
управлінського рішення.

5„ Період активного оволодіння функціями самоврядування. 6. Етап реалізації організаторських і виконавських здібностей та можливостей в усіх сферах життя школи й учнівського самоврядування.

На цьому етапі найбільш повного розвитку дістають такі уміння, як:

• планування роботи;
• обробка управлінської інформації;
• контроль за ходом виконання рішень;
• визначення сфери дій;
• розуміння і пояснення ділових ситуацій;
• перебудова роботи в ситуаціях, що змінюються;
• зіставлення результатів з вихідною заданою метою;
• обґрунтування необхідності рішення, яке приймається;
• аналіз перешкод, що виникають у процесі роботи;
• пошук шляхів їх усунення;
• виділення і точне формулювання конкретної управлінської ситуації;
• пошук способів розв'язання управлінських ситуацій;

• обґрунтований вибір методу і організаційної форми для розв'язання конкретного завдання і виконання прийнятого рішення;

• зіставлення власного варіанта рішення з іншими;
• налагодження ділових контактів учнів на основі спільних справ;
• відповідальність за рішення, яке приймається.

Як майбутні повноправні громадяни, старшокласники потребують стимулюючої участі у соціальному житті для розвитку їх самоповаги і соціальної компетентності. Участь старшокласників у соціальному житті призводить до зменшення кількості і глибини кризових явищ у молодіжному середовищі, в той час, як нестача соціального досвіду призводить до проблем психологічного розвитку і поведінки старшокласників.

Правила вироблення ділового рішення :

1. Насамперед чітко відповісти на п'ять запитань: навіщо? Хто? Де? Коли? Яким чином?
2. Не будувати повітряних замків, а виходити з реальних умов,
3. Рішення повинно стосуватися усього колективу і кожного його члена.
4. Кожен персонально відповідає за доручену справу.
5. Чітко додержуватися трьох принципів: самі організовуємо, самі все робимо, самі оцінюємо.
6. Перш, ніж прийняти рішення, потрібно навчитись бездоганно виконувати доручення.
7. Критикуєш — пропонуй. Пропонуєш — виконуй.
8. Одержав завдання — виконуй! Доручив іншим—довіряй! Довіряючи — перевіряй. Перевіряючи — допомагай. Допомагаючи — не підміняй.
9. Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.
10.  Усяку справу результат увінчує. Не соромно в роботі помилитися, соромно не вміти виправлятися.