Дерев'янська ЗОШ І-ІІ ступенів

Меню сайту

Правова допомога






Категорії розділу
Вітання [10]
Корисне [8]
Оголошення [9]
Освіта [2]
Події в Україні [0]
Події Обухівщини [17]
Подорожі [6]
Поезія і література [3]
Свята [9]
Цікаве [1]
Шкільне життя [48]
Національно-патріотичне виховання [3]
Батькам [1]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

21:48
8 травня у селі Дерев`яна вшановували День пам’яті та примирення

8 травня 2019 року у селі Дерев`яна так само як у світі та Україні, вшановували День пам’яті та примирення, присвячений пам’яті жертв Другої світової війни.

У центрі села поблизу меморіалу пам`яті  загиблих воїнів у часи Другої світової війни зібралися мешканці села та учнівсько-педагогічний колектив Дерев`янської ЗОШ І-ІІ ступенів. Цього дня всі присутні вшановували День пам’яті та примирення. Організацією цього заходу опікувалися  учителі  та учні нашої школи за підтримки сільського голови О.М.Бойка.

Ведучі заходу, Муравська Аліна та Шевченко Вікторія уміло керували та запрошували до слова присутніх гостей. Учні декламували вірші, виконували пісні. Перед початком мітингу біля меморіалу чергувала почесна варта, що складалася з юнака та дівчини нашої школи. Мітинг як і годиться розпочався звучанням гімну України та внесенням державного прапора. Державний прапор виніс учень 9 класу Шумбарський Віталій.

До слова було запрошено голову сільської ради О.М.Бойка. Олександр Михайлович привітав усіх присутніх зі святом Перемоги, що має відбутися 9 травня та запросив вшанувати всіх тих хто загинув в часи Другої світової війни чи нинішні часи, захищаючи незалежність сучасної України. Він наголосив, що та війна забрала життя батьків, дідів чи прадідів жителів села, і потрібно пам`ятати про них, і шанувати їх подвиги. Шанувати слід і сучасних героїв, що воюють чи поклали своє життя на сході України.

Директор школи Карасьов Михайло Володимирович розпочав із вступних слів про те, чому вже кілька років крім традиційного Дня Перемоги в Україні вшановують День пам’яті та примирення. І що це є історично-справедливе рішення. Довгі часи в Україні насаджувалася ненависть українців до українців, тих що проживають по обидва береги Дніпра до тих що проживають в Західній Україні. Доля складалася так, що українцям нерідко приходилося воювати і за радянську владу, і проти неї. Але цей день має об`єднати всіх українців в тому, що слід пам`ятати усіх тих хто, боровся чи продовжує боротися за українську державу. Потрібно прагнути простити, і примиритися з тим, що в кожного може бути своя ідеологія, власні шляхи боротьби за нашу країну. Кожен має свої погляди, свої думки, хоча нерідко вони можуть не співпадати з власними поглядами чи думками. Але слід пам`ятати,  що ми громадяни однієї держави. Саме для цього і був утверджений цей День пам’яті та примирення.

Разом з тим наголосив Михайло Володимирович розповів про те, що нерідко ми чуємо думки самих відомих політичних діячів про те, що  9 травня не наш День Перемоги, тому що цей День помпезно відзначається у Росії з якою наша країна знаходиться у стані протистояння. Він твердо переконаний у тому, що це хибна думка. Не потрібно поступати так лише тому, що так роблять у країні агресора. Так поступили і з українською мовою, з якої вилучено велику кількість українських слів, тому що вони ніби є русизмами, такими, що пішли з російських слів. І нерідко навіть українським  письменникам важко творити через такі тенденції. А що вже казати про пересічних громадян? Їм доводиться використовувати незвичні нашій повсякденній мові слова. Але це тема зовсім іншого. Потрібно вшановувати і пам`ятати про різні трагічні події, і шанувати українців, які полягли в них за свою країну.

Згодом виступив голова Дерев`янської ради ветеранів Калита Олексій Мусійович, який привітав односельців та школярів зі святом Перемоги. Він нагадав, що це свято завжди зустрічали зі сльозами на очах, як в колишній радянській державі, так і в інших країнах світу. Олексій Мусійович зробив короткий екскурс в історію, від початку та до закінчення Другої світової війни. 

Підполковник у відставці Кулініченко Володимир Іванович розповідав присутнім про те, що тривалий час українці не знали, що таке війна на їх території. Поки нас не спіткала спільна біда, що прийшла у 2014 році, коли колишні друзі із Росіїї, вдерлися та окупували частину України. І знову прийщлося взятися за зброю, щоб захищати свою країну. Володимир Іванович розповів свою думку про те, чому фашисти вдерлися на територію колишньої радянської країни. Починаючи з 1939 року німці переконувалися у слабкості тієї країни, недосконалості її літаків, неуміння керувати державою та багато іншого. Війна у Іспанії та бойові дії у Фінляндії показали німцям, що вони досить легко можуть нищити техніку та війська СРСР, що і спонукало їх до вторгнення 22 червня 1941 року. І тривалий час їм вдавалося швидко проникати вглиб країни. І лише згодом, навчившись воювати та виготовивши більш новітню зброю вдалося посунути ворога за межі своїх кордонів. 

Цього пасмурного дня ми чули душевні пісні у виконанні наших учениць Муравської Аліни, Токман Дарії, Осадчук Вероніки, Шевченко Вікторії. 

Було згадано імена всіх полеглих у роки Другої світової війни односельців. Згадано імена жителів Обухівщини, що віддали своє життя на Євромайдані та під час антитерористичної операції на Сході України. Віддано шану хвилиною мовчання та покладанням квітів.

Музичним супроводом та проведенням самого заходу опікувалися Здоренко Є.М., Гудименко Т.С., Марчук Н.П., Сушко О.С., Здоренко П.Г. та інші учителі школи.

Історична довідка

8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини. Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення Другої світової війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні.

Від 1 вересня 1939 року, коли нападом нацистської Німеччини на Польщу і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших міст війна розпочалася для України, 120 тисяч українців брали участь у двобої з вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, в запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини. Українці Волині, Галичини, Західного Полісся, Північної Буковини і Бессарабії в перші роки війни на власному досвіді відчули прискорені заходи радянізації, які обернулися десятками тисяч розстріляних, сотнями тисяч депортованих і арештованих.

З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50 % бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки війни з України до радянських Збройних сил перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом.

Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тисяч), США (до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч). Крім того, до 5 тисяч українців захищали Францію у лавах Іноземного легіону. Після капітуляції прем’єр-міністра Анрі Петена у червні 1940 року в країні розгорнувся рух опору німецьким загарбникам. На боці французьких партизанів воювали українці звідусіль. Серед них – представники передвоєнної еміграції, наприклад, командир загону Осип Круковський. Були також радянські військовополонені і дезертири з військових частин на німецькій службі. Червоноармієць Василь Порик з Вінничини сформував власний партизанський підрозділ. Канадський пілот Пітер Дмитрук став партизаном після того, як в небі над окупованою країною підбили його літак. Обидва, Порик і Дмитрук, героїчно загинули. Задіяні німцями для боротьби з французькими партизанами українські поліцейські цілими підрозділами переходили на бік сил опору. У 1944 році з них було створено два партизанські батальйони: імені Тараса Шевченка та імені Івана Богуна.

8 травня для наших земляків воєнні дії не припинилися, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 року, коли на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

Отже, історія кожного з українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над агресором.

Українці, які в лавах Об’єднаних Націй перемогли агресора

1.Анна Храплива

Канадійка українського походження, що добровільно пішла до Канадського жіночого армійського корпусу. Служила у Великій Британії, відзначена Медаллю Британської Імперії.

2. Пітер Дмитрук

Канадський пілот бомбардувальника. З парашутом врятувався зі збитого літака і приєднався до французьких партизанів. Загинув, але врятував мешканців французького містечка від репресій.

3. Іван Кожедуб

Найрезультативніший льотчик-ас Союзників часів Другої світової війни. На рахунку – 64 повітряні перемоги. Тричі Герой Радянського Союзу.

4. Олена Мостович — «Верба»

Керувала Українським Червоним Хрестом на Волині та Поліссі, організовувала медичне забезпечення УПА. Загинула в бою. Однією з перших нагороджена Золотим Хрестом Заслуги.

5. Ніколас Міньо

Вояк армії США. Загинув героїчно у бою в Тунісі. Нагороджений Медаллю Пошани, Срібною Зіркою, медаллю Пурпурове Серце.

6. Михайло Опаренко

Пілот польської та британської авіації. Брав участь у боях проти нацистського агресора із перших днів Другої світової війни. Відзначений нагородами.

7. Ніколас Орешко

Американець з українським корінням. Здобув найвищі військові відзнаки за героїчні бої в Німеччині, будучи старшим сержантом піхотної дивізії США.

8. Петро Федун – «Полтава»

Лейтенант ЧА, полковник УПА. Воював проти німецьких окупантів. Видатний ідеолог та публіцист визвольного руху. Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1 класу і Золотого Хреста Заслуги.

9. Василь Порик

Герой Радянського Союзу. Втік із німецького концтабору у Франції і сформував свій партизанський загін. Потрапив у руки нацистів під час одного із боїв і був розстріляний.

10. Амет-Хан Султан

Льотчик-ас. Збив 30 ворожих літаків сам на сам і ще 19 в групових боях. Двічі Герой Радянського Союзу. З гордістю відкрито називав себе кримським татарином.

11. Євдокія Завалій

Полковник Завалій — єдина жінка, яка під час Другої світової війни служила командиркою взводу морської піхоти.

12. Майкл Стренк

У складі елітного підрозділу Корпусу морської піхоти США Майкл Стренк брав участь у важких боях на Тихому океані. Саме він був серед тих, хто підняв переможний прапор над Іводзімою.

Український інститут національної пам`яті

 

А.П.Шевченко

Згодом буде добавлено відео

Категорія: Події Обухівщини | Переглядів: 44 | Додав: schev7 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук

Наша адреса:

вул. Шкільна, 17,
с. Дерев'яна,
Обухівський район,
Київська область,
08724, Україна,
телефон: (04572) 3-64-22
Е-mail: dersko@ukr.net
Шукати на мапі
Лінки
Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти Київської ОДА

Академія неперервної освіти

Освітній портал 'Педпреса'

Український центр оцінювання якості освіти України


Лепетун. Для тих, хто хоче вдосконалювати українську мову

Правовий портал для освітян

Управління освіти Обухова

Управління освіти м.Обухова

Підгірцівська ЗОШ І-ІІІ ст.

Підгірцівська ЗОШ І-ІІІ ст.

Обухівський медколедж
Дерев`янська ЗОШ І-ІІ cт.
Дерев`янська ЗОШ І-ІІ ст.
Офіційний сайт Обухова
Офіційний сайт Обухова
Обухівська РДА
Обухівська РДА
Офіційний сайт Українки
Офіційний сайт Українки

Освіта в Україні і за кордоном
Освіта в Україні і за кордоном
Філологічний експрес
Філологічний експрес
Освітній портал
Освітній портал
Євро освіта
ЄвроОсвіта

Календар
«  Травень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Архів записів

Дерев`янська ЗОШ І-ІІ ступенів © 2019